Залізничний район м. Львова ДНЗ № 6 "Барвінковий дивосвіт"
 
79025; вул. Левандівська, 30; тел. 226-05-01(02); e-mail dnz6_lviv@ukr.net


Сторінка психолога

Смалюх Ірина Василівна - практичний психолог

 

 

 

Робота практичного психолога в дошкільному закладі

здійснюється за такими напрямками:

 

РОБОТА З ДІТЬМИ:

  • виявлення та подолання проблем адаптаційного періоду;
  • діагностування дітей;
  • створення умов для оптимізації спілкування в сфері «дорослий-дитина» та «дитина-дитина»;
  • проведенняіндивідуальних та груповихрозвиваюче-корекційнихробіт;
  • ігри на формування адекватної самооцінки, на гармонізацію особистості дитини та загальну згуртованість групи;
  • розслабляючі вправи для зняття напруги;
  • ігри, спрямовані на розвиток спілкування, інтелекту та емоційної сфери дітей;
  • малювання на тему (з діагностичною або профілактично-корекційною метою).

 

 

РОБОТА З ПЕДАГОГАМИ ТА БАТЬКАМИ:

  • Індивідуальні консультації;
  • Групові консультації;
  • Психологічніміні-тренінги;
  • Виступи на батьківських зборах;
  • Семінари-практикуми з різних психологічних питань;

 

 

     Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості.

В.О.Сухомлинський

 

 

      Педагог  Василь  Сухомлинський  писав:

 

       «Розум  дитини перебуває в кінчиках його пальців».

     Рівень розвитку дрібної моторики — один з показників готовності дитини до шкільного навчання, адже рівень розвитку мовлення прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток — у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі. На жаль, не всі батьки знають про таку взаємозалежність, а тому часто втрачають можливість вчасно допомогти дитині уникнути проблем у мовленнєвому розвитку.

      Багато батьків розуміють необхідність розвитку малюка від на­родження і з великим інтересом займаються з дітьми. Але щоб за­няття були ефективними, а малюк отримував від них задоволення, вони завжди мають бути цікавими, веселими і обов'язково відповіда­ти віку малюка.

      Кожному з нас доводилося зустрічати дітей чотирьох — п'яти років, які тримають ложку в кулаці, не вміють правильно тримати пензлик чи олівець, користуватися ножицями, іноді не можуть за­стебнути ґудзики, зашнурувати черевики, зав'язати шарф тощо.

       Не секрет, що деяким батькам простіше посадити дитину пе­ред телевізором або за комп'ютер, включивши повнометражний мультфільм або поставивши гру на годинку, щоб дитина не відволі­кала від розмов по телефону з подругою або інших дорослих справ. Лише деякі батьки визнають той факт, що їм важко спокійно чека­ти, поки їхня дитина самостійно зашнурує черевики, застебне всі маленькі ґудзики на сорочці, доїсть кашу тощо. Тому вони купують замість черевиків зі шнурками черевики на липучках, замість сороч­ки — светр на блискавці, самі годують дитину, щоб звільнити час для інших справ. Мало хто з батьків замислюється над тим, що така еко­номія часу позбавляє їхню дитину змоги розвивати рухи пальців рук, а отже, і поліпшувати якість мовлення.

 

Розвиток моторики у дітей раннього віку

       Одним з улюблених занять дітей раннього віку є образотвор­ча діяльність. Кожна дитина любить і по-своєму вміє малювати. Ді­тей раннього віку слід вчити малювати широким пензлем товщиною в палець, восковими олівцями, кольоровою крейдою. Дуже зручни­ми є тригранні олівці у дерев'яному корпусі діаметром близько одно­го сантиметра з м'яким товстим грифелем, які однорічному малюку легко утримувати у руці трьома пальцями. Такі олівці не скочуються зі столу, у них не так швидко ламається грифель, що важливо, оскіль­ки у цьому віці діти малюють, сильно натискаючи на олівець. Користуючись цими олівцями, діти швидко навчаться правильно утриму­вати їх у пальцях, що важливо для розвитку дрібної моторики рук.

 

       Ефективно стимулює розвиток дрібної моторики й ліплен­ня.

      Пропонуйте дітям для ліплення глину, солонее тісто, спеціаль­ну масу для моделювання, яка не лише має м'яку, пластичну кон­систенцію, а й безпечна для малюка у випадку, якщо він вирішить спробувати її на смак. Заохочуйте дитину перекладати зліплену невелику кульку з руч­ки в ручку, складати шматочки у тарілочки, натискати пальчика­ми на зліплені мамою кульки — млинці, ґудзики (дірочки можна зро­бити олівчиком), надавлювати на ковбаску з одного боку (ложечка), розминати невеликі шматочки, запускати рученята у приготовле­не мамою тісто для пиріжків. Це принесе радість малюкові і одно­часно ознайомить його з властивостями нових для нього матеріалів. Для дитини раннього віку це не лише заняття, що розвиває тактиль­ну чутливість, фантазію, а й ефективне тренування для пальчиків.

 

      Чим  ще можна позайматися з дитиною, щоб розвинути ручну вмілість. Нанизувати великі і дрібні гудзики, кульки на нитку; грати з мозаїкою, конструктором, кубиками; грати з піском, водою; різати ножицями , складати пазли.

 

 

 

Не забувайте хвалити малюка! Захоплюйтесь його здібностями!

       Але не перетворюйте успіхи малюка на привід продемонструвати перед знайомими його надзвичайні здібності. Любіть малюка за всі його досягнення  і попри невдачі. І не забувайте народну мудрість: «Дитятко — що тісто: як замісив, так і виросло».  

 

 

 

 

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

 

 

 

     Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

 

     Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

     Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

     Змінюйте оточення, а не дитину

     Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

     Висловлюйте свої бажання позитивно

     Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

     Висувайте реальні вимоги

     Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

     Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням

     В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

     Обирайте виховання без побиття та крику

     На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

     Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

 

 

Факти, що можуть Вас здивувати..

 

 

     Діти часто не розуміють, чому їх покарано. Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

     Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.

     Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.

      Діти мають право на позитивне ставлення до себе. Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.

 

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

 

 

     1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

     2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

     3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

     4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

     5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

      6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

     7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

     8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

     9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні, намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується а іншого – відміняється.

     10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.